Як розпізнати аутизм?

Аутизм - це психічний розлад, який характеризується ознаками аномальної соціальної взаємодії та зниженим проявом емоцій.


За статистикою на кожні 100 дітей – 1 страждає на аутизм. На захворювання більше схильні хлопчики, ніж дівчатка. В останні десятиліття кількість дітей з аутизмом стрімко зростає.


Раннє виявлення та початок лікування захворювання дає дитині шанс бути соціально адаптованим. Однак помітити перші ознаки аутизму та реагувати на них – це завдання, яке лягає на батьків.


Види аутизму, виділені міжнародною класифікацією хвороб:

•      Дитячий ранній аутизм (синдром Каннера). Ознаки захворювання починають з'являтися ранньому віці до трьох років. Порушення у поведінці спостерігаються у комунікації, соціальній взаємодії. У дитини бувають спалахи агресії та гніву, порушення сну, безпідставні страхи.
•      Атиповий аутизм характеризується тривалим прихованим періодом, у якому клінічні ознаки відсутні, що ускладнює постановку діагнозу. Характерні ознаки: розлад мови, емоційна недостатність, соціальна неспроможність та дезадаптація, дратівливість, розлад мислення. Поєднується з глибокою розумовою відсталістю.
•      Синдром Ретта - це прогресуюча енцефалопатія, яка зустрічається виключно у дівчаток і пов'язана з мутацією одного з генів Х хромосоми. При нормальному розвитку у ранньому віці, у міру дорослішання, спостерігається втрата вербальних та мануальних навичок. Починається зазвичай у період від 7 до 24 місяців. Тяжкі рухові порушення погано піддаються корекції.
•      Синдром Аспергера одна із видів аутизму. 80% хворих – хлопчики. Перші симптоми захворювання починають з'являтися у 2-3 роки. Синдром характеризується порушенням чутливості та моторики, соціального характеру та особливостями інтелекту.

 

Причини розвитку патології

Досі точної причини розвитку аутизму не встановлено. Є припущення, що аутизм викликає:
 

•      генетичні порушення;
•      Порушення розвитку мозку;
•      Спадковість;
•      Шкідливі на плід під час вагітності;
•      Вік батька на момент зачаття старше 40 років.

 

Симптоми аутизму

Основними симптомами, на які повинні звернути увагу батьки є: порушення та затримка мови, відсутність у дитини емоційного контакту з людьми, соціальний дискомфорт, напади агресії та гніву, стереотипність поведінки.

Діагностика

Запідозрити аутизм у дитини можна за наявності трьох основних факторів:

     Труднощі у соціальних взаємовідносинах;
     
     Порушення комунікації;
     
     Стереотипна поведінка, що повторюється.

Конкретно визначає вид аутизму доктор нейропсихолог, який ставить діагноз на підставі скарг батьків та клінічних проявів у дитини шляхом спостереження за нею у звичних їй умовах.


Запитання, що батькам ставлять з опитувальника для діагностики аутизму. Дані анамнезу також збирають за шкалою спостереження для діагностики аутизму. Однак у нашій країні немає стандарту діагностики аутизму, і іноді це може бути причиною пізнього виявлення захворювання.


До складу медичної комісії входить: педіатр чи сімейний лікар, невролог, психолог, психіатр.


Так як захворювання поєднує в собі безліч симптомів і має різні форми, аутизм слід диференціювати з порушенням слуху та зору, з розумовою відсталістю та шизофренією.
 

Лабораторні аналізи

Для виявлення причин психоневрологічних порушень та диференціальної діагностики аутизму з іншими захворюваннями лікар може призначити лабораторні аналізи:

•      каріотипування – цитогенетичний тест;
•      дослідження амінокислот у крові;
•      аналіз сечі на наявність органічних кислот

 

Лікування

Успіх від лікування прямо залежить від часу його початку. Терапію проводить психолог чи психіатр, що спеціалізується на аутизмі. З дітьми проводять розмови та прищеплюють сценарії поведінки.

Більшість соціальної адаптації аутиста лежить на плечах його батьків. Це щоденна праця. Батьки повинні забезпечити спокійну обстановку вдома без криків і наказного тону. Дитині потрібно приділяти максимально багато уваги, часто обіймати її, розмовляти з нею, грати. Аутист повинен мати чіткий розпорядок дня, який не можна порушувати.


З медикаментів застосовують лише симптоматичне лікування.