Істерія або дисоціативний конверсійний розлад

Ця психічна патологія була відома людям ще з часів Стародавньої Греції. Істерія (істеричний невроз, конверсійний або дисоціативний розлад за сучасною класифікацією МКХ 10) – розлад особистості, який характеризується вираженою демонстративністю хворого, його підвищеною потребою в увазі до себе, завищеною самооцінкою, егоцентризмом, а також безліччю конверсійних симптомів, які виникають при декомпенсації даної особистості.

Істерія характеризується вкрай різноплановою симптоматикою. Очевидно, саме за це її прозвали «лицеміркою», адже вона може набувати форму практично всіх соматичних хвороб, здатна виявлятися тілесними симптомами при відсутності реальних порушень. Досить часто вона маскується під невідомі захворювання, які не піддаються звичній медичній терапії. Майже будь-яка поведінка істерика орієнтована на публіку – при її відсутності всі емоційні прояви просто не мають сенсу. Таким людям важливе враження, яке вони справляють. Вони хочуть, щоб їх любили, ними захоплювалися, бажають звертати на себе загальну увагу.

Механізм формування істеричної (конверсійної, дисоціативної) симптоматики наступний: різноманітні малоприємні психологічні хвилювання завдяки захисному механізму під назвою «витіснення» перетворюються в розлади, які використовуються хворим (часто несвідомо) для звернення на себе уваги людей навколо. В результаті хворобливий стан набуває характеру не тільки приємного, але навіть бажаного для хворого. Це робить процес лікування більш складним.

Найчастіше істерія спостерігається у жінок. Зазвичай до неї схильні особи із преморбідними ознаками психічного інфантилізму, егоцентризму, демонстративності. Основним механізмом симптомогенезу при істеричному неврозі конверсія тобто залагодження психогенного конфлікту крізь сомато-неврологічні прояви. Найтяжчі істеричні розлади дисоціативного типу – сутінки, ступор та ін., що характерні для реактивного істеричного психозу.

У клінічній картині істеричного неврозу виділяють три головні симптомокомплекси: рухові, сенсорні та вегетативні порушення. Рухові розлади представлені гіперкінезією. Гіперкінези досить різноманітні: грубий ритмічний тремор голови та кінцівок, тики, хореєформні посіпування, блефароспазм, глосолабільний спазм та ін. Гіперкінези корелюють з емоційним станом хворих, поєднуються з іншими істероїдними симптомами. Акінезії спостерігаються у вигляді істеричного парезу та паралічу. Одним із характерних істеричних проявів є напади. У стру­ктурі типового істеричного нападу виділяють такі періоди:

Продромальний: стан дискомфорту, зниження настрою, підвищена дратливість, мутизм, часто — істерична аура (біль у животі, потьмарення, грудка в горлі, дзвін у вухах, пульсуючий біль у скронях).

Судомний. Тонічна фаза — афективне звуження свідомості, істерична “дуга” (перегинання тулуба із закиданням голови до стану опори на п’ятки та потилицю); клонічна фаза – швидкі безладні скорочення окремих м’язів та здригання.

Фаза вирішення – уривчасте дихання, салівація. Хворі набувають вигадливих поз (“палкі рухи” або “пристрастні пози”), страдницького або еротичного характеру із відповідною мімікою та рухами тіла, вигукують слова або фрази відповідно до психотравмівних обставин. Тривалість нападу — до 30 хв. У сучасній практиці класичні напади спостерігаються рідко, переважають абортивні форми.

У лікуванні істеричного неврозу більш значиму роль займає психотерапія (індивідуальна, групова), трудотерапія. Часто терапію доповнюють медикаментами (транквілізаторами, малими дозами седативних нейролептиків) або проводять симптоматичну терапію при підвищеній тривозі, депресії, панічних атаках, фобіях. При психокорекції може виявлятися або дитяча психологічна травма, або «синдром гіперопіки». У дорослому житті декомпенсація дисоціативного (конверсійного) розладу виникає після або на фоні психотравмуючої ситуації, частих конфліктів, незадоволеності будь-якою сферою свого життя (в першу чергу, особистою), соціальної дезадаптації, нереалізованості в чомусь.

    Своєчасне звернення до фахівця допоможе швидше впоратися з психотравмою у цих хворих, а це призведе до поліпшення (компенсації) психічного стану, а також налагодить їх гармонійні відносини з оточуючими. Тому при появі у вас або ваших близьких вищеописаної симптоматики, не відкладайте візит до лікаря, а вирішіть психологічні проблеми якомога швидше і радійте життю!

Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб,

психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Юрценюк О.С.