Протисудомний препарат повинен даватися у достатній (терапевтичній) дозі.

Найбільш поширеною помилкою в лікуванні епілепсії є прийом низької дози протисудомного препарату. При цьому створюється хибне враження про неефективність препарату і процес лікування епілепсії затягується. Доза препарату розраховується лікарем індивідуально для кожного пацієнта та кожного препарату, потім визначається кратність прийому препарату.

Різні протисудомні препарати мають різну кратність прийому – від одного до трьох разів на день. Терапія повинна починатися з мінімальної дози протисудомного препарату, доза препарату збільшується поступово з постійною увагою щодо можливих побічних дій та змін у клінічній картині захворювання. Повільне збільшення дози, як правило, забезпечує більш рідкісні та менш тяжкі побічні ефекти.

Зміни в терапії повинні проводитися тільки за погодженням з лікарем. При зміні протиепілептичного препарату спочатку нарощується новий препарат, і лише після набору певного дозування нового препарату поступово під контролем ЕЕГ скасовується колишній або знижується його дозування.

Тривалість терапії антиконвульсантами повинна становити кілька років – від 2-3 років при доброякісних формах епілепсії, та від 5-10 років при несприятливому перебігу. Протисудомний препарат необхідно приймати щодня, не повинно бути перебоїв у прийомі. Відміна препарату може спричинити тривалі та тяжкі судоми, іноді з розвитком епілептичного статусу. Тільки лікар здатний вирішити питання про безпеку та доцільність відміни протисудомного препарату.