Види заїкання

З причин розвитку заїкуватість поділяють на набуте та вроджене. Визначити форму у разі може лише фахівець після проведення обстеження.

Залежно від фактора, що впливає, заїкання поділяють на такі види:

•  Невротичне. Логоневроз виникає на тлі психологічної травми, одночасного навчання декільком мовам та надмірному інтелектуальному навантаженню. При цьому вроджених патологій, які провокують розвиток цієї хвороби, у дитини немає. На початкових етапах заїкається малюк який завжди, лише у певних умов, наприклад перебуваючи у стресової ситуації. Нерідко згодом характер заїкуватості стає постійним.
•  Неврозоподібний. Проблема виникає у віці 2–4 років без видимих ​​зовнішніх причин на тлі генетичної схильності або травми, яку дитина отримала під час пологів. Нерідко проявляються спазми і натомість логоневрозу. Вони поділяються на такі типи, як дихальні та артикуляційні. У першому випадку з'являється відчуття нестачі повітря, утруднення з початком мови. При артикуляторному типі відбувається напруга м'язів язика та губ, що заважає вимовляти окремі звуки. Заїкається при неврозоподібному логоневрозі дитина постійно незалежно від ситуації.

Розділяють логоневроз на кілька форм:

•  Тонічна. У цьому випадку спостерігаються тривалі паузи в словах та розтягування голосних звуків.
•  Клонічна. При цьому типі захворювання дитина не може промовляти лише окремі літери або цілі склади.
•  Комбінована. Даний тип логоневрозу вважають найскладнішим, оскільки для нього характерне поєднання симптомів тонічної та клонічної форми.