НевроМед
спеціалізований медичний центр
Нервові тики у дітей. Допомагаємо дітям впоратися з нервовими тиками (гіперкінезами)
05.09.2024
рубрика: Нервові тики у дітей: причини, діагностика, лікування
переглядів: 49
Допомагаємо дітям впоратися з нервовими тиками (гіперкінезами) — мимовільними скороченнями одного або декількох м'язів, що часто повторюються. Виявляємо причину гіперкінезу, складаємо індивідуальну програму терапії. Програма терапії включає заняття з неврологом та остеопатом, апаратну корекцію та домашні завдання. Намагаємося не призначати лікарські препарати, оскільки наші методики дозволяють досягти хороших результатів без медикаментів. Працюємо з дітьми будь-якого віку.
Симптоми гіперкінезів
Зазвичай нервові тики — часте і мимовільне посмикування однієї чи кількох м'язів обличчя: щік, повік чи куточків рота, скрегіт зубів. Рідше зустрічаються посмикування плечей, рук і ніг, скорочення м'язів живота, мимовільні підстрибування. Якщо тик торкається голосових м'язів, дитина починає мимоволі видавати дивні звуки: покашлювати, прицмокувати, хмикати, говорити певні фрази. Одні види тиків можуть згодом змінюватися іншими.
Дитина не контролює, а часто навіть не помічає посмикування. Якщо його попросити не смикатися, зазвичай може зупинити тик на кілька хвилин, але як тільки дитина втомлюється і втрачає концентрацію, тик повертається. При цьому сам факт концентрації на проблемі може спричинити дитині психологічний дискомфорт.
Найчастіше нервові тики зустрічаються у дітей 2-10 років, але бувають і у старших дітей, особливо в період статевого дозрівання. У дівчаток гіперкінези трапляються рідше, ніж у хлопчиків. Гіперкінези бувають первинними та вторинними. Первинні не пов'язані з фізичними порушеннями, вторинні розвиваються на фоні захворювань центральної нервової системи, інфекцій, черепно-мозкових травм та інших хвороб. Первинні трапляються частіше, ніж вторинні.
Симптоми гіперкінезів
Зазвичай нервові тики — часте і мимовільне посмикування однієї чи кількох м'язів обличчя: щік, повік чи куточків рота, скрегіт зубів. Рідше зустрічаються посмикування плечей, рук і ніг, скорочення м'язів живота, мимовільні підстрибування. Якщо тик торкається голосових м'язів, дитина починає мимоволі видавати дивні звуки: покашлювати, прицмокувати, хмикати, говорити певні фрази. Одні види тиків можуть згодом змінюватися іншими.
Дитина не контролює, а часто навіть не помічає посмикування. Якщо його попросити не смикатися, зазвичай може зупинити тик на кілька хвилин, але як тільки дитина втомлюється і втрачає концентрацію, тик повертається. При цьому сам факт концентрації на проблемі може спричинити дитині психологічний дискомфорт.
Найчастіше нервові тики зустрічаються у дітей 2-10 років, але бувають і у старших дітей, особливо в період статевого дозрівання. У дівчаток гіперкінези трапляються рідше, ніж у хлопчиків. Гіперкінези бувають первинними та вторинними. Первинні не пов'язані з фізичними порушеннями, вторинні розвиваються на фоні захворювань центральної нервової системи, інфекцій, черепно-мозкових травм та інших хвороб. Первинні трапляються частіше, ніж вторинні.