Симптоми та наслідки перинатальної енцефалопатії

Перинатальна енцефалопатія - ціла низка захворювань (відхилень у роботі) центральної нервової системи у новонароджених. Захворювання може проявлятися по-різному, тому його дуже непросто діагностувати, особливо у немовлят. З цим і пов'язаний той факт, що симптоми енцефалопатії найчастіше розцінюються педіатрами як ознаки інших захворювань. У результаті лікування захворювання не приділяється необхідної уваги в ранньому віці, коли найбільша ймовірність повного одужання. Прогресуюче захворювання при дорослішанні дитини часто також діагностується симптоматично, лікування призначається відповідне.

Позбавлення від ПЕП без остеопатичного впливу на причини виникнення захворювання, якщо не повністю неможливо (все-таки організм є саморегулюючою системою, яка цілком здатна впоратися з низкою серйозних захворювань), то істотно утруднено. Звичайно, не слід нехтувати й іншими методами лікування — як показує практика, найефективніші якраз комплексні процедури.
 

Симптоми та наслідки перинатальної енцефалопатії

Симптоми захворювання проявляються по-різному у різні періоди життя дитини. Для простоти класифікації та поліпшення діагностики прийнято виділяти три основні періоди ПЕП: гострий (протягом першого місяця життя), відновлювальний (до 1 року, рідше до 2 років – переважно у недоношених дітей) та результат захворювання. Існує ймовірність, що організм дитини – як саморегулююча система з точки зору остеопатії – може повністю відновитися та нейтралізувати симптоми хвороби, адаптувавшись до них. Це не означає повного одужання, тому що наслідки ПЕП можуть проявитися в пізнішому віці. Тому при виникненні підозр на захворювання необхідно відразу ж показати дитину лікареві-остеопату, який зможе поставити правильний діагноз і призначити грамотне адекватне лікування, спрямоване на порятунок організму не від наслідків, а причин хвороби.