НевроМед
спеціалізований медичний центр
Перинатальні енцефалопатії: рання діагностика, консультації дитячого невролога, лікування
05.08.2024
рубрика: Перинатальні енцефалопатіі: рання діагностика, консультації дитячого невролога, лікування
переглядів: 40
Перинатальна енцефалопатія – це різні поразки центральної нервової системи, що виникли під час внутрішньоутробного розвитку, під час пологів чи ранньому неонатальном періоді. Перинатальна енцефалопатія може заявляти про себе синдромом пригнічення або гіперзбудливості ЦНС, руховими порушеннями, гіпертензійно-гідроцефальним, судомним, вегето-вісцеральним синдромом, затримкою темпів моторного, психічного та мовного розвитку. Діагностика перинатальної енцефалопатії включає нейросонографію, доплерографія, МРТ і КТ головного мозку, ЕЕГ. Лікування перинатальної енцефалопатії передбачає проведення посиндромної медикаментозної терапії, повторних курсів масажу, ЛФК, логопедичної корекції.
Перинатальна енцефалопатія (ПЕП) – мозкова дисфункція, спричинена гіпоксичним, травматичним, інфекційним, токсико-метаболічним впливом на ЦНС плода та новонародженого. Використання збірного терміна «перинатальна енцефалопатія» у дитячій неврології та педіатрії обумовлено схожістю клінічної картини, що розвивається за різних механізмів ушкодження головного мозку. Тому, строго кажучи, формулювання «перинатальної енцефалопатії» не є діагнозом і вимагає подальшого синдромологічного аналізу.
У структурі патології нервової системи дитячого віку перинатальна енцефалопатія становить понад 60%. Наслідки перинатальної енцефалопатії у дітей можуть варіювати від мінімальної мозкової дисфункції та вегето-судинної дистонії до гідроцефалії, ДЦП та епілепсії.
Провідною причиною пошкодження головного мозку плода та новонародженого у перинатальному періоді виступає внутрішньоутробна гіпоксія. Т. о., перинатальна енцефалопатія може бути наслідком:
Крім цього, перинатальна гіпоксична енцефалопатія може розвиватися і в перші дні після народження, наприклад, при синдромі дихальних розладів, уроджених вадах серця, сепсисі новонароджених і т.д.
Внутрішньочерепні родові травми, як причина перинатальної енцефалопатії, головним чином пов'язані з механічним впливом - використанням акушерських посібників, що травмують плід, пологами в тазовому передлежанні, неправильним вставленням головки, тракцією за головку і т. д.
Незалежно від безпосередньої причини, у всіх випадках гіпоксичного ураження ЦНС пусковим механізмом є нестача кисню. Інші дисметаболічні порушення (ацидоз, гіпоглікемія, гіпо-або гіпернатріємія, гіпо-/ гіпермагніємія, гіпокальціємія) зазвичай виникають слідом за гіпоксичним ураженням ЦНС.
Протягом перинатальної енцефалопатії виділяють гострий період (перший місяць життя), ранній відновлювальний (до 4-6 місяців) та пізній відновлювальний періоди (до 1-2-х років) та період залишкових явищ.
До основних клінічних синдромів перинатальної енцефалопатії відносяться синдром рухових розладів, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості (синдром гіперзбудливості), синдром пригнічення ЦНС, гіпертензійно-гідроцефальний синдром, судомний синдром, вегето-вісцеральний синдром.
При визначенні ступеня тяжкості перинатальної енцефалопатії враховується оцінка стану новонародженого за шкалою АПГАР:
Загальні відомості
Перинатальна енцефалопатія (ПЕП) – мозкова дисфункція, спричинена гіпоксичним, травматичним, інфекційним, токсико-метаболічним впливом на ЦНС плода та новонародженого. Використання збірного терміна «перинатальна енцефалопатія» у дитячій неврології та педіатрії обумовлено схожістю клінічної картини, що розвивається за різних механізмів ушкодження головного мозку. Тому, строго кажучи, формулювання «перинатальної енцефалопатії» не є діагнозом і вимагає подальшого синдромологічного аналізу.
У структурі патології нервової системи дитячого віку перинатальна енцефалопатія становить понад 60%. Наслідки перинатальної енцефалопатії у дітей можуть варіювати від мінімальної мозкової дисфункції та вегето-судинної дистонії до гідроцефалії, ДЦП та епілепсії.
Причини енцефалопатії
Провідною причиною пошкодження головного мозку плода та новонародженого у перинатальному періоді виступає внутрішньоутробна гіпоксія. Т. о., перинатальна енцефалопатія може бути наслідком:
- обтяженого соматичного анамнезу вагітної (вади серця, цукровий діабет, пієлонефрит, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба та ін);
- неблагополучного перебігу вагітності (загроза викидня, внутрішньоутробні інфекції, гемолітична хвороба плода, гестоз, фетоплацентарна недостатність);
- патологічних пологів (вузький таз, передчасні пологи, затяжні чи стрімкі пологи, слабкість пологової діяльності та ін.).
- шкідливих звичок вагітної (паління, вживання алкоголю та наркотичних речовин);
- прийом потенційно небезпечних для плоду лікарських препаратів;
- професійних шкідливостей, екологічного неблагополуччя.
Крім цього, перинатальна гіпоксична енцефалопатія може розвиватися і в перші дні після народження, наприклад, при синдромі дихальних розладів, уроджених вадах серця, сепсисі новонароджених і т.д.
Внутрішньочерепні родові травми, як причина перинатальної енцефалопатії, головним чином пов'язані з механічним впливом - використанням акушерських посібників, що травмують плід, пологами в тазовому передлежанні, неправильним вставленням головки, тракцією за головку і т. д.
Патогенез
Незалежно від безпосередньої причини, у всіх випадках гіпоксичного ураження ЦНС пусковим механізмом є нестача кисню. Інші дисметаболічні порушення (ацидоз, гіпоглікемія, гіпо-або гіпернатріємія, гіпо-/ гіпермагніємія, гіпокальціємія) зазвичай виникають слідом за гіпоксичним ураженням ЦНС.
Класифікація
Протягом перинатальної енцефалопатії виділяють гострий період (перший місяць життя), ранній відновлювальний (до 4-6 місяців) та пізній відновлювальний періоди (до 1-2-х років) та період залишкових явищ.
До основних клінічних синдромів перинатальної енцефалопатії відносяться синдром рухових розладів, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості (синдром гіперзбудливості), синдром пригнічення ЦНС, гіпертензійно-гідроцефальний синдром, судомний синдром, вегето-вісцеральний синдром.
При визначенні ступеня тяжкості перинатальної енцефалопатії враховується оцінка стану новонародженого за шкалою АПГАР:
- легкий ступінь - 6 - 7 балів. Проявом легкої форми перинатальної енцефалопатії є синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Недоношені діти з легкою формою перинатальної енцефалопатії складають групу підвищеного ризику розвитку судорожного синдрому.
- середньоважкий ступінь – 4 – 6 балів. Перинатальна енцефалопатія зазвичай протікає із синдромом пригнічення ЦНС та гіпертензійно-гідроцефальним синдромом.
- важкий ступінь – 1-4 бали. Тяжка форма перинатальної енцефалопатії характеризується прекоматозним або коматозним станом.