Афазія: втрата або порушення мовленнєвих функцій внаслідок ураження мозку.

Афазія у паліативних дітей (як і дорослих) — це втрата або суттєве порушення мовленнєвих функцій, викликане ураженням мовних центрів мозку. На відміну від дизартрії чи дисфонії, при афазії основна проблема не у м’язах мовного апарату, а у порушенні роботи мозкових структур, що відповідають за розуміння й формування мови.

🔹 Основні прояви афазії у дітей (залежно від форми):

• труднощі з добором слів (дитина «знає», що хоче сказати, але не знаходить слово);

• спотворення або неправильне використання слів;

• порушене розуміння зверненої мови;

• «телеграфне мовлення» (використання лише ключових слів);

• ехолалії (мимовільне повторення почутого);

• повна втрата мовлення (мутизм) у тяжких випадках.

🔹 Завдання логопеда при афазії у паліативних дітей:

1. Підтримати збережені мовленнєві функції

   • використовувати ті слова чи фрази, які дитина ще може вимовити;

   • стимулювати прості відповіді («так/ні», односкладові реакції).

2. Сприяти розумінню мови

   • використовувати короткі, прості інструкції;

   • супроводжувати слова жестами, картками, малюнками.

3. Альтернативна та додаткова комунікація (AAC)

   • картки із символами чи предметними зображеннями;

   • комунікативні книги чи планшети з піктограмами;

   • використання міміки, жестів, погляду як основних засобів.

4. Полегшення вираження думок та емоцій

   • вправи на використання ключових слів;

   • робота з піснею, ритмом (часто зберігаються автоматизовані мовні навички – рахунок, знайомі вірші, молитви).

5. Збереження контакту з родиною

   • навчання близьких правильно спілкуватися (говорити повільно, дивитися в очі, давати час на відповідь, підкріплювати слова зоровими підказками).

6. Психоемоційна підтримка

   • допомогти дитині не відчувати себе «відірваною» від світу;

   • акцент на тому, що комунікація можлива різними способами, навіть якщо мова частково втрачена.

✨ У паліативній логопедії при афазії головне не «повернути ідеальне мовлення», а забезпечити максимально доступний спосіб спілкування та зберегти відчуття зв’язку дитини з родиною і світом.