Аутизм у дітей

Аутизм у дітей – хвороба, пов'язана з порушенням розвитку певних психічних функцій, що проявляється різними труднощами у соціальній взаємодії дитини з навколишнім світом, нав'язливими руховими звичками та іншими станами. Найчастіше захворювання діагностують у малюків віком до 3–4 років, але перші ознаки відхилень у деяких випадках можна помітити вже на першому році життя. Спільного лікування патології немає: фахівці розробляють індивідуальні методи корекції аутизму в дітей віком, відштовхуючись стану конкретного пацієнта.


В останні десятиліття кількість дітей з розладом аутичного діапазону (РАС) істотно побільшало. Лікарі, які працюють з такими хлопцями, впевнені, що причиною різкого приросту виявлених випадків стала зміна критеріїв обстеження, розвиток діагностичних методик та ретельніше вивчення проблеми.

Ступінь прояву симптоматики при аутизмі у дітей може суттєво відрізнятися: від повної нездатності контактувати з іншими людьми до певних «диванок» у поведінці, таких як нав'язливі рухи, занадто вузьке коло інтересів або нестандартна манера мови.

Більш схильні до розладу аутичного спектру хлопчики: вони стикаються із захворюванням загалом у два-три рази частіше, ніж дівчатка. Вчені пояснюють це найкращими комунікативними здібностями жіночої статі, через що слабко виражені форми аутизму можуть бути просто не помічені.

Оцінкою симптомів, пошуком можливих причин виникнення аутизму у дітей та корекцією ознак РАС займаються у комплексі нейропсихологи, дитячі неврологи, логопеди, психіатри, а також педагоги-дефектологи та соціальні служби, якщо потрібно.

 

Класифікація

На сьогоднішній день розроблено кілька варіантів опису дитячого аутизму, що розподіляють патологію за видами з урахуванням певних характеристик та ознак. Практикуючі фахівці вважають за краще користуватися класифікацією Микільської, яка дозволяє згрупувати стани в залежності від тяжкості наявних ознак, провідного синдрому та майбутнього прогнозу. Така класифікація допомагає більш детально вникнути у можливі причини РАС та підібрати корекційне лікування, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях дітей з аутизмом.

Вона передбачає виділення чотирьох основних груп.

     Перша включає найзначніші порушення. Діти з такими формами захворювання не здатні до соціальних контактів, можуть страждати від мутизму - стану, при якому вони вміють розмовляти і розуміють оточуючих, але не бажають взаємодіяти. Для цієї групи характерне постійне повторення тих самих рухів, відсутність навичок самообслуговування, низький рівень самоконтролю.
     До другої групи відносять хлопців, які дуже яскраво та жорстко реагують на найменші зміни у звичному розпорядку, іноді навіть сильною агресією. При цьому в оточенні близьких людей на тлі знайомої обстановки такі діти цілком здатні до спілкування, відкриті для діалогу, хоча спілкуються здебільшого за допомогою штампів та повторення сказаного іншою людиною.
     Третя група включає маленьких пацієнтів, у яких спостерігаються проблеми у спілкуванні з навколишнім світом, але при цьому вони мають високі інтелектуальні здібності, прагнуть успіху і досягнення мети. Проблема в тому, що для отримання результату такі хлопці, на відміну від здорових однолітків, не роблять жодних зусиль. Діти з аутизмом цього ступеня зосереджуються на одному-двох інтересах, вивчаючи теми настільки поглиблено, що рівень знань можна оцінити як енциклопедичний.
     До четвертої групи відносять малюків, здатних до довільного та мимовільного спілкування, встановлення соціальних контактів та взаємодії, проте такі хлопці швидко втомлюються від спілкування, виконання інструкцій, не можуть довго концентрувати увагу на одному занятті, прагнуть ізолювати себе від суспільства. Найчастіше діти з таким рівнем РАС виглядають занадто боязкими, сором'язливими, славляться «мовчунами», проте при своєчасній та грамотній корекції показують відмінні результати у навчанні та творчій діяльності.

Всі характеристики дітей з аутизмом неможливо вкласти в будь-яку певну схему, і навіть з урахуванням класифікацій необхідно насамперед відштовхуватися від індивідуальних особливостей конкретної дитини та навколишнього середовища.