Симптоми аутизму

Клінічні прояви дитячого аутизму варіабельні: симптоми окремих випадках можуть нагадувати легкі форми депресії, за іншими бути схожими на серйозні психічні відхилення. При уважному ставленні до малюка ранні вісники патології можна помітити вже в дитинстві.

Першими ознаками аутизму у дітей у ранньому віці стають:

•      відмова від тактильних контактів – дитина плаче, коли її беруть на руки, відвертається, згинається, а заспокоюється лише після того, як її повернуть у ліжечко;
•      пасивність у відповідь звернення батьків, відсутність уваги, зацікавленості під час спілкування дорослих;
•      різка реакція на гучні звуки;
•      байдужість до яскравих, гримлячих, свистячих і їжачих іграшок, якими дорослі намагаються розважити дитину;
•      байдужість до стандартних іграшок, спроба грати невідповідними предметами.

У міру дорослішання симптомами аутизму у дітей можуть стати:

•      відсутність мови у віці 1,5–3 років за наявності багатого словникового запасу та розуміння розмови дорослих;
•      ехолалія – неконтрольоване копіювання та багаторазове повторення звуків, сказаних іншою людиною;
•      персеверація – «застрявання» на будь-якій фразі, слові, яку дитина повторює постійно, або емоції, або завданні, при цьому малюк невпинно обмірковує ідею, що поглинула його, але яких-небудь кроків до досягнення мети не робить;
•      відмова від дотримання ігрових правил, зазначених дорослими або однолітками, причому ця відмова не мотивована особистим рішенням малюка, його незгодою, вона просто не розуміє, навіщо потрібні якісь установки та обмеження;
•      труднощі зі сприйняттям емоцій інших людей: діти з аутизмом не розуміють, чому інші хлопці сміються з якоїсь фрази вчителя чи чому плаче дівчинка, яку смикнули за кіску; таким дітям буває недоступний гумор, сарказм, іронія;
•      відсутність реакцію власне ім'я;
•      небажання дивитися прямо у вічі під час спілкування, відповіді чи зверненні, зокрема у ситуаціях із батьками чи іншими близькими людьми;
•      відсутність страху, остраху при загрозливих для життя або здоров'я обставинах;
•      істерики, бурхливі вираження емоцій при зміні звичного оточення, з появою незнайомих людей тощо;
•      неспокійний, тривожний сон із частими пробудженнями.

Діти-аутисти вважають за краще залишатися на самоті, не беруть участь у колективних заняттях, їх важко змусити щось робити разом з іншими дітьми. Вони намагаються піти, сховатися там, де їх не чіпатимуть. Такі діти вигадують власні ігри, незрозумілі для однолітків, і в них грають. З боку оточуючих людей рухи дитини-аутиста можуть здатися дивними, позбавленими сенсу.

У багатьох серіалах та фільмах, які показують життя людей з РАС, герої-аутисти представлені дивними, але геніальними персонажами, які уникають спілкування, ображають своєю прямотою оточуючих, але показують чудові результати у професійній діяльності. У житті, на жаль, все не так: найчастіше у дітей з аутизмом через порушення функцій кори великих півкуль головного мозку розвивається розумова відсталість. Навчання дається їм важко, вони не в змозі зрозуміти закономірності, вивчити правила, вникнути у вирішення завдання. Через проблеми з навчанням загострюється бажання самотності, відокремленості. Такі діти можуть виявляти непомірну агресію, яка найчастіше проектується на близьких чи себе. Діти з аутизмом при невдачах можуть кусати, різати себе, битися сторонніми предметами.

Проте ситуації, за яких аутисти мають унікальні розумові здібності також зустрічаються. На жаль, високий інтелект не перекриває інших проявів хвороби: замкнутість, емоційну убогість, труднощі з абстрактним мисленням, схильність до самобичування тощо.

Основний кризовий пік припадає на підлітковий вік: гормональні зміни в організмі загострюють порушення аутичного спектру, дитина, розуміючи, що вона не така, як усі, замикається ще більше. У поодиноких випадках відбувається зворотний процес, коли статеве дозрівання допомагає аутисту стати спокійнішим, врівноваженим, що позитивно впливає здатність до взаємодії з оточуючими.